Что такое складне речення

Складне речення

Мова людини складається з речень, причому визначити, про що вона говорить, часто можна, тільки знайшовши граматичну основу цього речення – підмет і присудок.

Але якщо в реченні більше, ніж один підмет і присудок, якщо в ньому йдеться про різні предмети та явища?

Відповідь на це питання дасть Вам наша стаття про складне речення.

Що таке складне речення

Складне речення – це таке речення, яке складається з двох або більше простих речень. Вони можуть з’єднуватися між собою за допомогою сполучників, таких як а, але, та, а можуть бути об’єднані тільки інтонацією, що на письмі висловлюється за допомогою розділових знаків.

Приклади складних речень:

На цих прикладах можна побачити, які є види зв’язку в складних реченнях.

У порівнянні з простим реченням їх структура дійсно більш складна, оскільки вони не просто говорять про декілька предметів або явищ, а й з’єднують при цьому в одне ціле за змістом і граматично.

Прості речення, які входять до складу складного, можуть складатися тільки з граматичної основи або поширюватися другорядними членами.

Синтаксичний розбір складного речення

Щоб зробити розбір складного речення, спочатку потрібно знайти всі його основи. Це допоможе зрозуміти, скіьки в ньому частин, після цього можна буде знайти, як вони між собою пов’язані.

Розглянемо синтаксичний розбір складного речення на прикладі: Хлопці гуляли допізна, потім пішов сніг.

У цьому реченні дві основи (хлопці гуляли, сніг пішов), які з’єднані між собою інтонацією, що на письмі позначається у вигяді коми. Сполучника між цими частинами немає.

У складному реченні не обов’язково має бути суворо дві граматичних основи: їх може бути три і навіть більше.

В основному зміст частин у складному реченні послідовний: спочатку йде головна частина, за нею йде та, яка пов’язана з нею за змістом. У реченнях, які пов’язані інтонацією і являють собою просто перерахування подій, часто не мають головної і приєднаної частини – їх порядок можна поміняти місцями і сенс речення від цього абсолютно не зміниться.

Це легко зрозуміти, якщо порівняти два складних речення з однаковими основами, які просто переставлені місцями:

Очевидно від перестановки частин сенс речення абсолютно не змінився: воно розповідає про погоду, описуючи її з різних сторін.

Такий принцип ріднить складні речення з максмально простою структурою з прикладами на додавання, де від перестановки місць підсумкова сума не змінюється, що говорить про те, що мова в якісь мірі математична.

Алгоритм розбору будь-якого речення, в якому дві і більше основ, однаковий: потрібно знайти ці основи і визначити, чи пов’язані вони тільки інтонацією, тобто знаком пунктуації, або у встановленні зв’язку між ними брав участь сполучник.

Безсполучникове складне речення

Безсполучниковими (БСР) називаються складні речення, що складаються з двох і більше предикативних частин, пов’язаних між собою за змістом та інтонацією, без допомоги сполучників: Місяця не було на небі: він в ту пору пізно сходив.

Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення:

Розділові знаки в безсполучниковому реченні

Смислові відносини, що складаються між частинами безсполучникового складного речення, обумовлюють постановку розділових знаків: коми, крапки з комою, тире, двокрапки.

Види складних речень

В українській мові чимало непростих тем, але складні речення займають серед них особливе місце. Вміти розрізняти їх види потрібно для того, щоб потім правильно розставляти розділові знаки.

Види складних речень

Види складних речень: характерні особливості та приклади

Для початку необхідно вивчити таблицю з прикладами “Види складних речень”:

З таблиці зрозуміло, що в складному реченні більше однієї основи, характер відносин між ними може бути дуже різним. Вони діляться на дві великі групи: з сполучникаи і без них, а сполучні речення, в свою чергу, діляться на складнопідрядні і складносурядні в залежності від характеру зв’язку і використаних сполучників. А оскільки в українській мові все не так просто, є ще одна група – складні речення, в яких прості зв’язуються між собою різними видами зв’язку.

Складне речення незалежно від виду зв’язку може складатися не тільки з двох простих, але і більше.
Щоб правильно визначити вид такого речення, потрібно знайти граматичні основи і визначити межі простих речень, а потім з’ясувати характер зв’язку між ними.

Характер зв’язку в різних реченнях

У безсполучникових і складносурядних реченнях частини рівноправні між собою, а в складнопідрядних є головна частина і присудок (або додаток). Це їх основні відмінності.

За аналогією зі словосполученням від головної частини до присудка можна задати питання. При цьому не завжди головна частина стоїть на початку речення, а присудок за нею, часто буває і навпаки. Крім того, до однієї головної частини може приєднуватися кілька присудків – вони можуть відповідати як на однакові питання, так і на різні.

Підрядні речення діляться на кілька видів, що залежать від їх значення.
Так, вони бувають пояснювальні, визначальні, обставинні і приєднувальні.

Розділові знаки в складних реченнях

У межах речення з безсполучниковим зв’язком частини можуть з’єднуватися не тільки комами, але також тире і двокрапкою, рідше – крапкою з комою. У складнопідрядних і складносурядних реченнях основним знаком пунктуації є кома.

Розділові знаки в складних реченнях

Залежно від характеру зв’язку між частинами складного речення (їх може бути дві або більше), вони діляться на безсполучникові і сполучникові, а другі, в свою чергу, діляться на речення з сурядним і підрядним зв’язком. Також є окремий вид складних речень – з різними видами зв’язку, де ці зв’язки комбінуються в різних варіаціях. Складнопідрядні речення в українській мові мають головну частину, до якої приєднується одна або кілька додаткових. Залежно від того, який це зв’язок, виділяється кілька різновидів підрядних речень.

Источник

Складне речення

Речення, яке має два або більше синтаксичних (підметово-пРисудкових) центрів, називається складним.

Наприклад, речення Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра) — складне, бо в ньому є два синтаксичні центри: лиш той може творити і хто любить.

Складне речення об’єднує кілька простих. Але, порівняно з простими реченнями, частини складного речення мають свої інтонаційні, синтаксичні й смислові особливості. Складні речення повніше передають думку, точніше виражають зв’язки між явищами.

В усному мовленні в складному реченні між його частина­ми, що мають свої синтаксичні центри, робляться, як прави­ло, невеликі паузи, а на письмі звичайно ставляться коми: Живемо так, що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть поруч (М. Томенко). (Про ви­падки, коли між частинами складного речення коми не став­ляться або ставляться інші розділові знаки, мова йтиме далі.)

Частини складного речення, що мають свої синтаксичні центри, прийнято називати двояко: предикативними частина­ми або простими реченнями. Назва «просте речення» хоч і омо­німічна, двозначна, проте вона зручна тим, що дає змогу без спеціальних пояснень переносити характеристики власне про­стих речень на предикативні частини складних утворень.

Прості речення (предикативні частини) у складному ре­ченні можуть об’єднуватися між собою різними зв’язками — як рівноправні і нерівноправні, за допомогою сполучників і без них. Цей зв’язок (між двома простими реченнями в склад­ному) буває:

сурядний —за допомогою сполучників сурядності: Си­чі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шев­ченко). Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея (І. Франко);

підрядний — за допомогою сполучників підрядності й сполучних слів (тобто відносних займенників та прислівників): Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити (Ю. Яновський). Мені бачиться школа в селі, до якої з цілковитим правом можна б додати ще одне слово — не просто школа, а школа життя (Ю. Яновський);

безсполучниковий—за допомогою лише інтонації: Переконатися пора: зробиш зло — не жди добра (Д. Білоус). Залежно від того, як поєднані між собою прості речення (предикативні частини), складні речення поділяються на склад­носурядні, складнопідрядні, складні безсполучникові і складні синтаксичні конструкції (багатокомпонентні утворення з різ­ними видами зв’язку

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Источник

Складне речення вивчити нескладно

Складне речення – це синтаксична конструкція, що поєднує декілька частин із окремими граматичними центрами (основами). Частини речень можуть поєднуватися сполучниками (сурядності та підрядності), тоді це складні сполучникові речення. Речення, частини яких не містять сполучників чи сполучних слів, поєднані безсполучниковим зв’язком, це безсполучникові складні речення. Є складні речення з різними видами зв’язку: сполучниковим і безсполучниковим. Цікаві приклади, що допоможуть вивчити особливості складних речень, знайдемо у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”.

Складне речення (приклади)

Знаємо, що речення стає складним, коли має дві і більше граматичні основи. Щоб правильно визначити частини складного речення, знаходимо граматичні основи у кожній із них і виділяємо межу між ними.

У реченні знаходимо дві граматичні основи (два предикативні центри), значить речення має дві частини :

Звертаємо увагу на смисловий зв’язок між частинами речення. Частини речення знаходяться у підрядній залежності (від однієї можна поставити питання до іншої (як у словосполученні). Логічно виділяємо головну частину речення (ту, від якої залежить інша) і ставимо питання до підрядної. Виявляємо наявність сполучного слова як, що входить до підрядної частини. Це складнопідрядне речення.

Головна частина (1) Однак не все так складалось,

підрядна частина (2) як думав Іван.

Між частинами складнопідрядного речення ставиться кома.

Між частинами складного речення можуть стояти такі розділові знаки: кома, тире, двокрапка, крапка з комою. Коли ставити кому, а коли інший розділовий знак, залежить від смислових зв’язків між частинами речень та видів складних речень.

Складне речення, що має дві частини з двома граматичними центрами:

Виявляємо наявність сурядного сполучника і, який сполучає дві частини. Дія відбувається послідовно, частини речень рівноправні між собою, тобто не можна визначити головну і підрядну (як у складнопідрядному). Це складносурядне речення.

Є початок дії – ( 1) Скал ка поч инала куритись, і послідовне продовження дії /(2) і скоро маленький вогник вискочив з неї та запалав з обох кінців.

Між частинами складносурядного речення ставимо кому.

Є складносурядні речення, між частинами яких ставиться тире. У таких реченнях спостерігаємо причиново-наслідковий зв’язок.

(1) Занедужав Микола —(2) і Іван замість нього пильнує ватри.

Є складні речення, що не мають між частинами сполучників, поєднані безсполучниковим зв’язком.

Це безсполучникове складне речення, розділові знаки ставимо відповідно до смислового значення та інтонації. При інтонації переліку ставимо кому:

Є ще складні речення, у яких поєднано декілька різних видів зв’язку між частинами: сполучниковий і безсполучниковий.

Складне речення з різними видами зв’язку: безсполучниковим та сполучниковим.

Вид складного речення (як визначити)

Вид складного речення можна визначити за сполучниками:

складносурядні – частини речень поєднані сполучниками сурядності

(і, й, та, а, але, проте, зате, однак, чи, або, ні, ані)

Вівці сивим туманом котились попід ногами, а далі пропадали й вони.

З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

складнопідрядні – частини речень поєднані сполучниками підрядності

(що, щоб, як, наче, ніби, якби, якщо)

Про нього люди казали, що він богує. (що – сполучник, не є членом речення)

( у ролі сполучних слів виступають самостійні частини мови: займенники, прислівники)

(який, котрий, чий, що, як, де, коли, звідки, куди)

Палагна знала, чия то справа. ( чия – сполучне слово, означення, займенник)

Безсполучникові: (між частинами речень немає сполучників)

Тепер він вже мав обов’язки — його посилали пасти корови.

Складні речення з різними видами зв’язку (може бути поєднано сурядний, підрядний, безсполучниковий зв’язки)

Які види зв’язку поєднано у реченні, визначаємо індивідуально:

(1)Зрушились зими, (2) // збудились води, (3) і задзвеніла земля од співу потоків.

Складне речення з безсполучниковим та сурядним зв’язком.

Розділові знаки у складносурядному реченні із сполучниками і, й

Між частинами складносурядного речення ставимо кому, якщо виявляємо одночасність, послідовність подій:

З чорного неба капали зорі, й пливла по ньому білим шумом небесна ріка.

Між частинами складносурядного речення ставимо тире, якщо спостерігаємо швидку зміну подій з причиново-наслідковим характером:

Росте та й росте — і ось виступив з неї якийсь чоловік.

Кома не ставиться, якщо у реченні є спільне для обох частин слово:

Вже було пізно і треба було прийняти гостей.

Спільним словом є прислівник вже (було пізно) і (треба було прийняти гостей).

Також не ставиться кома між двома питальними (?) чи окличними частинами (!).

Як визначити вид складнопідрядного речення

Щоб визначити вид складнопідрядного речення, потрібно від головної частини поставимо питання до підрядної. Для цього уважно читаємо речення і логічно розподіляємо інформацію. Залежно від того, на які питання відповідає підрядна частина, розрізняємо три види складнопідрядних речень.

Означальні (підрядна частина відповідає на питання означення який? усі форми! )

Ляк проганяв їх звідти в долину, (яку?) де потік плив спокійніше.

У головній частині пояснюється одне слово – долину.

З’ясувальні (підрядна частина відповідає на питання підмета або додатка хто? що? усі форми! )

Обставинні (підрядна частина відповідає на питання обставин як? де? коли? чому? і т.д. )

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. (коли?)

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними поділяють на: обставинні способу дії (як? яким способом?), місця (де?), часу (коли?), причини (чому?), умови (за якої умови?), порівняльні (як?), мети (з якою метою?), допустові (незважаючи на що?), наслідку (і що ж?).

Кома у складнопідрядному реченні

Між частинами складнопідрядного речення ставимо кому:

Складне речення з підрядним означальним, бо підрядна частина ( що мав її боронити од всього лихого ) пояснює слово вогнем (яким?).

У підрядній частині сполучне слово що – відносний займенник, вживається замість підмета вогонь з метою уникнення повторів.

Складнопідрядне речення може мати декілька підрядних частин.

Кома ставиться на межі, між головною і підрядними частинами речень, перед сполучним словом (яку) першої підрядної частини та сполучником (що) другої підрядної частини. Речення складне, складнопідрядне, з двома підрядними.

Підрядна частина може знаходитись перед головною.

Підрядна частина може знаходитись у середині головного речення.

Кома, тире, двокрапка у складному безсполучниковому реченні

Умовно визначимо роль кожного із розділових знаків між частинами складного безсполучникового речення. Кома при відсутності сполучників передає інтонацію переліку, тире – різку зміну, двокрапка: пояснення; а ось крапка з комою натякає, що можна було б і крапку поставити.

Між частинами безсполучникового речення ставимо кому:

(1) Трусяться вівці зеленим полем, (2) м’яко ступають по траві постоли. (інтонація переліку)

Між частинами безсполучникового речення ставимо тире:

(1) Тепер він вже мав обов’язки — (2) його посилали пасти корови.( наслідок, різка зміна)

Між частинами безсполучникового речення ставимо двокрапку:

(1) Надаремне Іван поспішав з полонини: (2) він не застав Марічки живою. (пояснення)

Складне речення з різними видами зв’язку

Складне речення, що має три частини, поєднані безсполучниковим та сурядним зв’язком. Третя частина речення ускладнена відокремленими обставинами: пролітаючи далі (дієприслівниковий зворот), як мати дитячу голову (порівняльний зворот).

Приклади синтаксичного розбору складних речень

(1)Гори голубіють навколо, як море,//(2) вітер громадить на небі хмари.

Складне безсполучникове речення. Перша частина ускладнена відокремленою обставиною вираженою порівняльним зворотом (голубіють (як?) як море ).

Складне речення, складнопідрядне з двома підрядними, що залежать одне від одного:

(1) Зрушились зими,// (2) збудились води, (3) і задзвеніла земля од співу потоків.

Складне речення з різними видами зв’язку: безсполучниковим та сурядним.

Складне речення, складнопідрядне з декількома (сімома) підрядними:

Відмічаємо: крапка з комою ставиться в реченні, яке має інші розділові знаки.

Источник

Что такое складне речення

Складне речення. Складносурядне речення

Содержание

Визначення складного речення

Але є й такі складні речення, які мають три чи ще більше частин і різнотипний синтаксичний зв’язок. Дані речення називають складними синтаксичними конструкціями, або мають скорочену назву – ССК.

Якщо в складному реченні всі прості речення є рівноправними та незалежними одне від одного, то такі речення поєднуються між собою сурядним зв’язком. В таких реченнях можна поставити питання від одного простого до другого, так як ці прості речення не є складником іншого і вони мають назву сурядних.

Але в деяких складних реченнях бувають випадки, коли одне просте речення підпорядковується іншому, доповнює його, або пояснює і об’єднуються між собою підрядним зв’язком, то такі речення називаються підрядними. У складних реченнях, що мають підрядний зв’язок, можна від одного простого до іншого, поставити запитання.

Складносурядні речення

Отже, складні речення, які мають рівноправні за змістом частини та шляхом використання сурядних сполучників, зв’язані сурядним зв’язком, називають складносурядними.

В складносурядному реченні між його рівноправними частинами ставляться такі розділові знаки, як: кома, крапка з комою та тире.

Складнопідрядні речення

Складне речення, в якому його частини не є рівноправними і прості речення підпорядковуються один одному та поєднуються між собою сполучниками підрядності або сполучними словами, називається складнопідрядним.

До складу складнопідрядного речення входять головне та підрядне речення. І те речення, від якого залежать всі інші, носить назву головного. А от всі інші, підпорядковані головному реченню, називаються підрядними. Такі підрядні речення можуть бути розташовані в складному реченні, відносно до головного, будь-де: і перед головним, і після або ж в середині головного речення.

У складнопідрядному реченні його підрядні частини від головного відокремлюються комами. Але в випадку, коли до їх складу входить одне слово, кому ставити не потрібно. Також кома не потрібна у випадку, якщо підрядні частини мають спільне слово, чи з’єднуються сполучниками і (й), та (і), або, чи (або).

Безсполучникові складні речення

Якщо ж у складному реченні його складові частини пов’язані єдиним цілим та не мають сполучників чи сполучних слів, то такі речення називаються безсполучниковими. Що до розділових знаків в цих реченнях, то тут можна використовувати кому, крапку, двокрапку, кому з крапкою та тире.

Вправа. Наведіть приклади таких речень.

Домашнє завдання

Вам приведені прості речення, прочитайте їх уважно та складіть з двох простих одне складне речення:

1. Це загальноосвітня школа. В ній навчаються школярі з першого по одинадцятий клас.
2. В центрі міста знаходиться ботанічний сад. В ньому відпочивають кияни та гості міста.
3. Коло школи є великий стадіон. На цьому стадіоні займаються спортом, грають у футбол, катаються на роликах.
4. В школі учні організували благодійну виставку. На цій виставці можна придбати різні художні витвори.
5. Шкільна бібліотека працює кожного робочого дня. В цій бібліотеці можна брати різні книжки.
6. Тарас нагодував дворового песика. Песик мешкає у їхньому дворі.
7. В спортивному залі є різні тренажери. На цих тренажерах займаються спортсмени.
8. Петрик знайшов ручку. Цю ручку згубила Мар’яна.

Источник

Что такое складне речення

Основні види складних речень

Складними називаються речення, утворені з двох чи кількох простих, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають смислову та інтонаційну завершеність, не можуть самостійно виступати одиницями спілкування. Складне речення становить єдине смислове та структурне ціле, що виступає однією одиницею спілкування.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи: 1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень (Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко)). 2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком (Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко)). Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними (Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів)) та речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними (Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко)).

Источник