Что такое науковий стиль

Науковий стиль мовлення, його ознаки

Науковий стиль – функціональный різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.

Науковий стиль має кілька різновидів: власне науковий (жанри: монографія, енциклопедія, довідник, стаття, дисертація, тези, реферат), науково-популярний (жанри: нарис, стаття, книга, лекція), науково-навчальний (посібник, підручник, словник, лекція, реферат).

Основна функція: повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань. Головне призначення наукового стилю — систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству.

Обставини мовлення: наукова інформація, що доводиться до різних наукових верств суспільства.

Сфера вживання: наукові праці, шкільні, вузівські підручники, науково-популярні журнали.

Загальні ознаки: логічність, чіткість, точність, послідовність викладу. Головні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Мовні ознаки: усна і писемна форми мовлення. Слова-терміни, іншомовні слова, складні речення. Монологічна форма тексту. Типи мовлення: опис і роздум (рідше), розповідь. Головні мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, часто іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання, однозначна загальновживана лексика, безсуб’єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

Наукові тексти мають типові композиції жанрів. Для текстів наукового стилю характерним є послідовне членування на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Науковий стиль має чітко організований синтаксис. В ньому переважають речення складної, але «правильної» будови, часто ускладнені зворотами, нанизуванням іменних форм. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм.

З наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені, наприклад: Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них. Знайди інші два кути і третю сторону (З підручника).

Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців — книги, статті у неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо).

Інколи окремо виділяють ще науково-технічний підстиль. Зазначимо, що кожен із цих підстилів має: – своє конкретне завдання, – свого адресата, – свій набір виражальних засобів, – свої способи їх організації. Зберігаючи основні ознаки стилю, кожний з підстилів і жанрів характеризується своїми особливостями використання мовних засобів.

Власне науковий підстиль має інтернаціональну символіку, універсальні загальнонаукові терміни, тематично однорідні слова вживаються досить часто. Основне призначення власне наукового підстилю — об’єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичної переробки даних, основна функція — пояснювати наукову ідею. Основними жанрами власне наукового стилю є монографія, стаття, наукова доповідь, аналітичний звіт. У межах власне наукового підстилю можна виділити науково-інформативний з жанрами: реферат, огляд, анотація, резюме — та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги).

Власне науковий підстиль характеризується:

• частим використанням складнопідрядних речень (найчастіше – з підрядними означальними, додатковими, причини або наслідку):

• синтаксис відзначається строгою логічністю, книжністю;

• використанням вставних слів, які підсумовують сказане (отже, таким чином), пов’язують його з наступним викладом (по-перше, по-друге, навпаки, наприклад);

• переважанням розповідних речень, питальні речення вживаються при постановці проблеми, при полеміці;

• порядок слів прямий (відхилення можливі, а іноді є навіть нормою, як наприклад, у ботанічних термінах: береза бородавчаста, береза пухнаста, берізка польова, барвінок малий);

• частим використанням конструкцій з відокремленими зворотами;

• безсполучникові складні речення вживані переважно при переліку і класифікації тощо.

Науково-популярний підстиль використовує й елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити читача. Учені зазначають, що в другій половині ХIХ століття між власне науковим і науково-популярним текстами не було суттєвої різниці. Науково-популярні твори були, по суті, на той час єдино можливими, вони мали вимушений характер, що пояснювалося відсутністю сформованого наукового стилю.

Популярна форма сучасного наукового твору є вторинною, бо їй передує власне наукова форма викладу (вона стала надто вузькоспеціалізованою, передбачає складність термінології, специфіку об’єктів досліджень, зрозумілу лише фахівцеві). Отже, виникає необхідність широкої пропаганди досягнень науки, а також – потреба в літературі, яка б у зрозумілій, доступній формі знайомила масову аудиторію (неспеціалістів) з досягненнями науки і техніки, зацікавлювала, залучала до активної діяльності в тій чи іншій галузі. Саме таку функцію і виконує сучасна науково-популярна література.

Основні завдання та функції науково-популярної літератури полягають у тому, щоб: • не просто подати нову наукову інформацію, обґрунтувати її істинність (це функція власне наукової літератури), • не тільки ознайомити з основами наук у формі, яка б сприя-ла засвоєнню цих основ як методу дальшого пізнання (це функція науково-навчальної літератури), • привернути увагу нефахівця до актуальних проблем тієї чи іншої науки.

Цьому підпорядковані організація викладу, добір мовних засобів («менш строгих і одноманітних, ніж у власне науковому підстилі»). Уся увага автора спрямована на те, щоб подати матеріал зрозуміло, тому хід викладу будується від простого до складного, від добре відомого до нового. Учені зазначають, що науково-популярний підстиль близький до художнього і публіцистичного.

Для науково-популярного підстилю характерними є такі ознаки:

1) інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації;

2) наводяться лише факти, положення, які непідготовлений читач (слухач) сприймає як істинні;

3) якщо читач має певну підготовку, науковість викладу переважає над популярністю;

4) образність, емоційність (експресія) наукового тексту (використання епітетів, метафор, образних перифраз). Зазначимо, що ця ознака властива як науково-популярному, так і науково-навчальному підстилям. Специфіка образності полягає в тому, що вона (образність) насамперед апелює до інтелекту читача, а потім вже до його фантазії.

5) вживається фразеологія;

6) відмінною рисою науково-популярного підстилю, порівняно з власне науковим, є широке ілюстрування висловлюваних положень конкретним матеріалом;

7) найбільшого поширення набувають прості речення неускладненої будови. Складні речення, які зустрічаються, характеризуються незначною розгалуженістю їх складових частин. Це пояснюється тим, що в науково-популярній мові науки ослаблена функція доказовості. Цілий ряд положень подається як аксіома, без доведення, унаслідок чого відпадає необхідність в їх обґрунтуванні, у складних логічних доведеннях та умовиводах. Короткі неускладнені речення роблять виклад легшим для сприймання, доступнішим.

Науково-навчальний підстиль виконує специфічну функцію – навчальну. Він займає «проміжне місце між власне науковим і науково-популярним підстилями. Від першого його відрізняє трохи менша строгість викладу, менша докладність у посиланнях на джерела, більш спрощена система доведень, що спрямоване на більшу доступність інформації, обсяг якої визначає програма. Від другого – менша художність, більша послідовність у викладі, строгість».

Науково-навчальний стиль має за мету активізувати логічне мислення читача (слухача). Звичайно, важливу роль відіграє те, кому адресовано наукову інформацію – студентові, слухачеві курсів тощо. Навчальні підручники для учнів школи, особливо для учнів молодших класів написано популярно, тому цю літературу можна віднести до науково-популярної.

Науково-навчальний підстиль сформувався на кінець ХІХ – початок ХХ століття (його формували такі видатні вчені, як І. Франко, М. Драгоманов, С. Подолинський, К. Михальчук, А. Кримський, В. Гнатюк, І. Верхратський, І. Свєнціцький, М. Сумцов та ін.). У той час українська мова мала вже свою наукову термінологію з багатьох галузей знання, а це давало можливість виражати відповідні наукові поняття. Були вироблені загальнонаукові терміни: абстракція, агент, аналіз, аргументація, аспект, генетичний, дослід, праця, принцип, проблема, процес, розвідка, синтез, система, твір, теорія, форма та ін.

Науково-навчальний характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, програмністю викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.

Науково-навчальний підстиль має два основні жанри (види літератури): підручники і навчальні посібники.

У текстотворенні підручника та навчального посібника є спільне і відмінне. Розрізнення мовних жанрів підручника і навчального посібника стосується способів подачі матеріалу і мовного викладу. Підручник подає весь обов’язковий зміст навчального курсу. Навчальний посібник може розглядати не всі розділи, теми, проблеми, а ті, що, на думку автора, потребують особливої уваги, або подавати матеріал ширше. Посібник може давати крім основних або й без них додаткові відомості, тому що він може бути вільнішим, емоційнішим, суб’єктивно-авторським. Часто навчальний посібник є першою спробою підручника і в наступних виданнях переростає в нього.

Источник

Основні функції та різновиди наукового стилю 8486

Іноді поняття «наукова мова ототожнюють із поняттям «фахова мова», хоча це не одне й те ж. Фахова мова частіше тлумачиться як сукупність усіх мовних засобів, що використовуються у професійно обмеженій сфері комунікації для досягнення порозуміння між фахівцями, які працюють у певній галузі.

Серед традиційних стильових ознак наукового стилю вчені виділяють і такі, як інформативність, понятійність, предметність, ясність і об’єктивність викладу, логічна послідовність, узагальнення, точність і однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументованість, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки. Розглянемо деякі з ознак.

Абстрагованість наукового стилю створюється шляхом широкого використання слів абстрактного й узагальненого значення. Частотними є віддієслівні іменники, дієслівно-іменні сполучення.

Наприклад: проводити дослідження, здійснювати аналіз, піддавати критиці.

Логічність наукового стилю виявляється в послідовності висловлювання, його доказовості й аргументованості, в побудові мовлення відповідно до законів логіки із збереженням відношень і зв’язків реальної дійсності. Логічність усного наукового мовлення виявляється в умінні послідовно й аргументовано представити зміст думки. Це досягається завдяки уважному ставленню до цілого тексту, зв’язності думок і зрозумілому композиційному задуму.

Смислова точність і однозначність висловлювань досягається шляхом уживання термінів і слів у прямому значенні, уточнень у вигляді зносок, посилань, цитат, прізвищ цифрових даних, які аргументують наукові положення і підсилюють об’єктивність та достовірність висловленого.

Ясності усного мовлення сприяють чітка дикція, логічне й фонетичне наголошування, правильне інтонування, спокійний і ввічливий тон. На письмі ясності досягають шляхом послідовності викладу матеріалу (відображає логічне розгортання думки), точного називання, членування наукового тексту на абзаци, повтором ключових слів.

Об Активність викладу виявляється у зваженому оцінюванні ступеня дослідженості проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, рівня завершеності її вивчення, в обґрунтованості результатів, наведенні експериментальних даних тощо. Вказівка на джерело повідомлення (кому конкретно належить те чи інше

60

Хоч науковий текст і монологічний, йому властива спрямованість на адресата. Саме так дослідник прагне висловити своє бачення стосовно певної проблеми, подискутувати з фахівцями. Така ознака наукового стилю характеризується як діалогічність і виражається у використанні проблемних запитань, цитат, оцінних мовних засобів тощо.

Логічна послідовність наукової роботи передбачає такий спосіб викладу, при якому кожний наступний розділ органічно пов’язаний із попереднім; висловлена думка або теза в подальшому викладі конкретизується, доповнюється, поглиблюється, що в цілому значно покращує бачення тексту.

Науковий стиль існує в кількох різновидах:

— власне науковий (монографія, дисертації, наукові статті, наукова
доповідь, повідомлення, тези);

— науково-популярний (книги, нариси, статті у неспеціальних
журналах, лекції тощо);

— науково-навчальний (підручники, навчальні та методичні
посібники, збірники задач, завдань і вправ, програми, лекції,
словники, конспекти тощо).

Виокремлюється також науково-публіцистичний та науково-фантастичний стилі.

Источник

Науковий стиль, сфери використання і призначення. Основні ознаки наукового стилю: логічність, точність, абстрактність, узагальненість, об’єктивність викладу. Наукова метафорика

Онлайн-конференция

«Современная профориентация педагогов
и родителей, перспективы рынка труда
и особенности личности подростка»

Свидетельство и скидка на обучение каждому участнику

ТЕМА. Науковий стиль, сфери використання і призначення. Основні ознаки наукового стилю: логічність, точність, абстрактність, узагальненість, об’єктивність викладу. Наукова метафорика

Мета: забезпечити засвоєння учнями поняття наукового стилю, його підстилі, призначення i використання; познайомити учнів з поняттям «наукова метафорика»; зосередити увагу на особливостях наукового стил ю ; формувати вміння встановлювати належнiсть тексту до наукового стилю; виховувати уважного совця

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку.

І. Ознайомлення учн i в з темою, метою i завданнями уроку.

Бесiда : Яка мета цього тексту? (Повiдомити прогноз погоди, надати достовiрну iнформацiю.) Чого необхідно дотримуватися в таких повiдомленнях? (Точностi, конкретностi.) Якi слова в текстi характернi для такої науки, як метеорологiя? (Антициклон,опади, помiрний i т.д.) Такi слова називаються термiнами. Яку роль вiдiграють у текстi числiвники? (Указують на точнiсть iнформацiї. )

ІІІ.. Повторення і поглиблення знань про науковий стиль (працюємо з форзацом підручника)

Науковий стиль . Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення — викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обгрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ, активізації інтелекту читача для їх осмислення.

Підстилі та жанри : а) власне науковий ( монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти; б) науково-популярний — застосовується для доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів; в) науково-навчальний ( у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання складників емоційності).

· ясність (понятійність) і предметність тлумачень;

· логічна послідовність і доказовість викладу;

· узагальненість понять і явищ;

· точність і лаконічність висловлювань;

· аргументація та переконливість тверджень;

· однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

· великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.

· наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;

· оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);

· використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

· залучення цитат і посилань на першоджерела;

· як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;

· наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);

· окрім переважного вживання іменників т відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;

· монологічним характером текстів;

· переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше).

ІУ. Виконання завдань на закріплення знань, умінь, навичок.

У. Ознайомлення учнів з поняттям «наукова метафорика».

Завдання: запишіть текст, визначте стиль (підстиль), з’ясуйте роль метафори. Поясніть розділові знаки.

УІІ. Підсумок уроку (відповіді на запитання учнів)

УІІІ. Домашнє завдання

Підготувати доповідь в науковому стилі за складним планом.

Источник

Жіночий журнал lyalyuk.com.ua

краса, дієти, здоров’я, кулінарія

Науковий стиль мови: ознаки, приклади текстів

Науковий стиль є мова, необхідну для вираження наукової діяльності людини. Його мета полягає в передачі повідомлення або пояснення матеріалу через розповідь чи діалог.

Наукові тексти мають ряд особливостей, які існують незалежно від природних, гуманітарних або точних наук, жанрових відмінностей. Ці риси визначають його стиль в цілому і виділяють серед інших.

Приклад: текст по геометрії не схожий на матеріал з філософії.

Науковий стиль мови відрізняється логічним, послідовним викладом, точним вираженням, збереженням інформації.

Основні риси наукового стилю

Наукова сфера включає в себе дві основні функції: вивчення нових знань і донесення їх до слухачів. Функції наукової мови передаються в точності інформації, способах зберігання. Етап вивчення і здійснення відкриття грають найважливішу роль в науковій сфері, але до вивчення нових знань науковий стиль мови відноситься більше.

форми стилю

Розрізняють дві форми вираження наукової мови: усна і письмова.
А Письмова вважається основою наукової мови. Вона допомагає надовго зафіксувати матеріал, неодноразово до нього повертатися, виступає надійним джерелом зберігання, допомагає виявити допущені помилки, найбільш економна (швидкість сприйняття інформації залежить від самої людини). Приклад економічності: наукова доповідь в усній формі триває 30 хв, а його прочитання займає лише 10 хв.

Б Усна форма використовується так само часто, як і письмова, але має другорядне значення, тому що текст, перш за все, складають, обробляють і тільки потім промовляють усно.

способи вираження

Написання наукового або іншого виду мовлення має на увазі під собою застосування неоднакових способів викладу інформації. Найпоширенішими вважаються наступні способи:

Жанри і різновиди наукового стилю мовлення

Науковий стиль мови застосовується в багатьох сферах людської діяльності. Він впливає на різноманітність літературної мови, так як технічний розвиток людства сприяє появі великої кількості нових термінів і визначень. Технічні визначення прийшли в ужиток російської мови з журналів, словників, спеціальних видань.

Розвиток і масове застосування цього виду вплинуло на різновиди наукового стилю мовлення:

Приклад: «фізика – це наука про найпростіші і, разом з тим, найбільш загальні закони природи, про матерії, її структурі та рух».

Жанри навчально – наукової мови: відповіді, повідомлення, міркування, пояснення.

Жанри і підстилі наукового стилю виконують окремі функції, використовуються тільки за призначенням. Жанри наукового стилю зберігають мовні засоби, містять його ознаки і риси.

Мовні особливості наукового стилю

Будь-яка форма і вид мовлення має свої характерні ознаки і властивості. Ознаки наукового стилю:
А Лексичні. Лексичні ознаки наукового стилю мовлення випливають з використання в тексті спеціальної термінології і фразеології. Лексика застосовується в словах, що мають на увазі під собою конкретне визначення або поняття.

Приклад: «Аксіома – це математичний термін, а меридіана – географічний»

Лексика наукового стилю відрізняється від інших видів застосуванням узагальнюючих слів. Лексика розмовного або експресивного жанру, навпаки, не застосовується, як і вузькоспеціалізована термінологія.

Мова науки в якості головного засобу вираження має на увазі поняття. Воно допомагає визначити не конкретний предмет, а образ або дія. Поняття показує зміст термінів, є одним з головних елементів наукового стилю.

Приклад застосування понять: радіохвилі, оптика, кислота.

Частина термінів російської мови з’явилася з іноземних виразів. Терміни читаються умовними засобами наукової мови і розглядаються як окремі елементи російської мови. Згідно зі статистичними даними, терміни заповнюють 25% тексту, надаючи йому конкретний завершеного вигляду.

Головним правилом їх використання є простота і сучасність. Вони повинні логічно вписуватися в текст, бути найбільш близькі до міжнародного мови.

Приклад загальноприйнятих термінів: макро, мікро, біо, нео і так далі.
Б Лінгвістичні. Для цього виду характерна об’єктивність і беземоційні засоби вираження. Вузькоспеціалізована сфера спілкування несе ряд морфологічних особливостей. Лінгвістичні засоби наукового стилю відрізняються від інших видів своєї абстрагованістю, узагальненням в промові, ступенем повторень. Для економічного використання лексичних засобів, у промові застосовують укорочені фрази.

Приклад спрощення мовних засобів: заміна іменника з жіночого на чоловічий рід, множини на єдине.

Дієслова в науковому стилі змінюються на іменники. Так потрібно для зменшення їх в тексті і поліпшення якості матеріалу, тому що використання великої кількості дієслів в тексті веде до лексичної втрати, роблячи його абстрактним. Однак, це не заважає містити ряд дієслів, які зберігали необхідні поєднання слів, що передають головне лінгвістичне значення.

Приклад застосування дієслів: проводиться, існувати, продовжувати і так далі.

Для надання тексту узагальненого виду використовуються іменні присудки в недосконалому вигляді. Вони можуть бути в майбутньому часі. Особисті займенники залежать від самого наукового тексту, в основному застосовуються в 3 особі.
У Синтаксичні. Синтаксичні пропозиції складаються зі складних займенників, мають складну будову з використанням складеного присудка. Текст цього виду ділиться на частини: вступ, зміст, укладення.
Складні пропозиції допомагають ясніше показати значення слова, зв’язати між собою терміни, причини, наслідок. Синтаксис наукового стилю визначається узагальненим і однорідним елементом мови. У тексті використовуються складові підлеглі пропозиції, складні союзи і прислівники. Приклади синтаксичного пропозиції можна знайти в наукових енциклопедіях чи підручниках.

Використання словосполучень допомагає об’єднати частини мови. Головною вимогою синтаксичного тексту вважається логічне зв’язування між собою пропозицій. Вони повинні бути правильно побудовані, доповнюючи один одного. Такі пропозиції не мають головної дійової особи, питальна форма відсутня.

Приклад аналізу російського наукового тексту

«Графіка – вид образотворчих просторових (пластичних) мистецтв; пов’язаний із зображенням на площині: малюнок або відбиток наноситься на аркуш паперу, іноді картону; розрізняють станковий і книжкову графіку ».

Тема тексту: наукове значення графіки;

Ідея: визначення і вид графіки;

аналіз стилістичний

Аналіз лексическо – семантичний

Слова використовуються однозначні в прямому значенні, фрази з застосуванням термінології.

Без наукового стилю мовлення немислимі лекції, доповіді, шкільні уроки та інші виступи, пов’язані з наукою, передачею точної інформації і знань.

Источник